Петриківський розпис — мистецтво вільних людей.
За даним історичних джерел, в селищі Петриківка Дніпропетровської області, ніколи не було кріпацтва — тут розташовувалися зимівники козаків, які надійно захищали ці території від варварів. Саме тому вважається, що розпис містить в собі такі символи як вільнолюбство та відкритість. В його основі лежать яскраві, позитивні кольори, а в сюжетах зображаються святкові та побутові сцени з життя. А чарівний жартах, що подекуди зустрічається у творах, є символом доброту і достатку.
Джерела петриківки — оздоблення житла візерунками.
Петриківка зародилася на вибіленій стіні селянської хати “мазанки”. Господині (або як їх називають в Петриківці — “чепурушки“) прикрашали сакральними орнаментами піч – годувальницю сім’ї, а бігунцями (повторюваний повздовжній орнамент) — вікна і двері. Згодом розписи перейшли на речі домашнього вжитку, а згодом і папір.
Точна дата виникнення петриківки невідома.
Сьогодні неможливо встановити точну дату виникнення петриківського розпису. Перші дослідження петриківки датуються початком XX ст., коли відомий дослідник народної культури Дмитро Яворницький зібрав перші мальовки для колекції музею. За усними переказами селян, можливо встановити датування, що петриківським розписом прикрашали будинки ще на початку XVIII століття. Але, ймовірно, петриківка має глибші корені, адже традиція прикрашання житла декоративними візерунками на території Придніпров’я зустрічається і в раніших датуваннях, що були досліджені істориками.
Котячка — найголовніший інструмент в петриківці
“Котячка” — це унікальний саморобний інструмент в петриківці, зроблений з невеликого пучка котячої шерсті. Така шерсть легенько підстригається з-під лапки короткошерстого котика чи кішечки і примотується до палички. Котячий пензлик дає унікальний візерунок, що і формує характерні риси петриківського розпису — плавність, динамічність, тоненькі витончені лінії та фантасмагоричні квіти.
Петриківська калинка створюється пальчиком.
Наступний важливий інструмент у створенні петриківки — це пальці майстра. Пальцем можна як малювати як квіти, так і створювати ягідки, зокрема, грона калини. Справжньою калинкою вважається та, в якій залишився відбиток пальця майстра.
Петриківська темпера — особлива фарба для створення петриківки.
Перші фарби петриківські майстри виготовляли самостійно з відвару трав, соку кольорових овочів і фруктів, де були присутні яскраві кольорові пігменти — наприклад, буряк, морква, гарбуз, бузина, калина, цибуля. Концентрований відвар замішували на основі яєчного жовтка, який надавав структури та стійкості такій фарбі.
Сьогодні майстри використовують усі доступні види фарби, щоб створювати петриківський розпис — гуаш, акварель, акрил тощо.
Петриківку прийнято малювати без попередньо розмічених контурів.
В петриківці є правило, за яким визначають справжнього майстра – він може створити мальовки без попередньо наміченого контуру. Такою віртуозністю володіють далеко не всі майстри. Зазвичай перед початком роботи з фарбою, майбутні квіти можуть детально промальовувати олівцем. Це полегшує подальшу роботу, але при цьому робить петриківку занадто структурованою. Малювати без попередньо розмічених контурів — ось той рівень майстерності та віртуозності до якого йдуть майстри.
Петриківський розпис — це графічне мистецтво.
Петриківка – це декоративно-прикладне, станкове народне малярство, в основі якого лежить чіткий графічний малюнок. Петриківські візерунки з легкістю можна перенести на будь-які поверхні та текстури, від стін інтер’єру та великих декоративних панно і закінчуючи склом, текстилем та хустинами. Саме тому петриківка така популярна — її можна зустріти в багатьох неочікуваних місцях — на парканах, на зупинках транспорту, на вишуканих шовкових хустинах, на пакуванні улюбленого продукту та в найближчому супермаркеті.
Петриківка — нематеріальна культурна спадщина людства ЮНЕСКО.
5 грудня 2013 року петриківський розпис було включено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО